•  Детальна інструкція про те, як і що потрібно зробити, щоб прослухати цей опис на своєму пристрої за допомогою голосового помічника -  для цього достатньо відкрити Майкрософт Едж; у вікні функції, вибираємо розділ - прочитати вголос - параметри голосу, - вибір голосу (чоловічий голос, жіночий голос, Ваша мова) - сама по собі ця процедура доволі проста і не займає багато часу.
 •  Чому саме цей голосовий помічник?  Тут поєднуються:  технічно, неймовірно просто - відкрив і слухай; найвищий інтерес викликає чудовий голос, виразна, реальна і жива інтонація вимови доставляє  слухачеві величезну насолоду.  Приємного прослуховування.

Сприяючи кращому розумінню, спрямованому на безперервне підвищення якості та поліпшення Вашого відпочинку, ми намагаємося всіляко вдосконалювати своє чуйне налаштування на хвилю всіх тих, хто сильно втомився.

  Нові вимоги не в ключі старого мислення - ми свідомо орієнтуємося на певні смаки та інтереси, даючи можливість заглибитися в ту чи іншу сферу, випробувати що-небудь новеньке, цікаве, бути в доброму гуморі, вишукувати для себе оригінальні новинки в галузі розваг і відпочинку.

  До цього часу збираються потрібні відомості, складаються описи, ловляться об'єктивом чудові будівлі, в міру можливостей відвідуються незвичайні місця, в ряді моментів знімаються природні пам'ятки; безперервно розширюється поле діяльності, ці обставини відкривають нові різноманітні можливості; деякі роботи тривають постійно, деякі - перебувають у процесі розробки.

  Додамо ще - кожен з тих, хто зараз, у швидкоплинному темпі мінливих умов реальності має намір вийти за межі буденності, перебити монотонність повсякденного життя, розширити свій обрій і на деякий час відволіктися, знайде на сайті інформацію з різноманітними можливостями, що дають змогу відійти від проблем неспокійного часу, в який ми живемо.

  Для тих, хто цінує і розуміє: Туристичний гід з відпочинку та туризму знайомить з містами та селищами, з курортними, лікувальними та туристичними місцевостями, пам'ятками історії і культури, пов'язаними з історичними подіями, старовинними парками, храмами, театрами, етнографічними музеями, середньовічними замками, фортецями, монастирями і значними місцями. Ознайомчі поїздки наведеними нижче місцями в будь-яку пору року дарують палітру яскравих, незабутніх вражень, здоров'я, приємні та цікаві зустрічі, розширюють пізнання про природу і культуру країни.  

                                                      
Місто  Київ - столиця України

Туристичний гід з відпочинку та туризму це чудова нагода пізнати Київ, це ідеальний спосіб побачити цікаві місця, вони настільки привабливі - що час пролітає непомітно.

 Київ займає територію близько 839 км², його найстаріші культурні ландшафти з цілою низкою історико-культурних архітектурних пам'яток розташовані на правому березі Дніпра у Верхньому місті (Старокиївська гора). Лівобережний район являє собою найшвидше зростаючий сучасний Київ; широкі проспекти і квартали в районах нової забудови з цілою серією висотних будівель зі скла і бетону надали місту нових рис. Київ оточений надзвичайно великими зеленими масивами, насичений мальовничими ставками й озерами - його ландшафт зовсім не одноманітний - околиці на сході зливаються з величезним зеленим масивом Броварського лісу, на півдні - з Голосіївським природним парком, на заході - з історичною місциною Святошино, на півночі - з чудовим парком Пуща Водиця.
Багато чудового поеднує в собі Київ і кожен його район по-своєму цікавий - вражає своєю натхненною красою головний проспект столиці - Хрещатик (1.225 м) - центральна магістраль міста простяглася від Європейської площі до площі Бессарабська.
У цьому чарівному старому районі розташовані популярні вулиці та квартали, кожен з яких вирізняється барвистістю і приголомшливою різноманітністю історичних маршрутів, де можна почати свої дослідження, насолоджуючись чудовою панорамою, що охоплює прекрасні і багаті на архітектуру будівлі, які привертають найбільшу кількість екскурсантів.
У верхній частині стародавнього міста, паралельно основній магістралі в центрі Києва -Хрещатику, проходить Володимирська вулиця, де розташовано дивовижний, сповнений чарівності і гідний найпильнішої уваги - собор Софії Київської.
Відвідування стародавньої перлини - це незриме занурення в таїнство нескінченно далекого минулого, яке сягає вглиб тисячоліття, дає найціннішу можливість збагатитися духовно, осягнути глибше, отримати більш ясне розуміння, розширити свої знання про виникнення та його історію. Насолоджуйтеся не поспішаючи.
Відвідувачі, які приїжджають сюди вперше, мають можливість безпосередньо стикнутися з винятковими по своїй значимісті роботами найвидатніших майстрів художнього фрескового і мозаїчного живопису Давньоруської епохи.
За розмірами вони різні, серед них - назвемо лише кілька - виразна за своїм змістом, чудово збережена досить складна мозаїчна композиція зі сцени «Євхаристія» (ряд нижче за «Богоматір'ю»), має більш давнє походження; мозаїка первосвященика «Аарона», на рідкість витончений невеликий фрагмент мозаїки, розміщений над аркою вівтаря «Деісус Марія».
Займаючи чільне місце фреска вівтарної абсиди являє собою багатоколірну мозаїчну композицію, як можна чітко бачити, виконана з великою кількістю деталей у гамі світло-блакитних, яскраво-помаранчевих, соковито-зелених і малинових кольорах з великою безліччю різноманітних відтінків.
Підкоряюча своєю красою яскраво контрастує у величному внутрішньому просторі, виблискуюча як дорогоцінність, виконана на пурпурно-золотому тлі, в небесному склепінні вівтаря на увігнутій поверхні велична монументальна мозаїчна композиція «Богоматері», зображена в світло-блакитному вбранні представляє найвищу мистецьку цінність.
В епоху правління Ярослава Мудрого апсида Софії Київської слугувала місцем виголошення коронаційної присяги під час зведення на великокняжий престол його величності.
На поверхнях стародавніх кам'яних стін Софійського собору збереглися (на жаль, не скрізь) вельми значні і за кількістю, і за цінністю стародавні штукатурки, з оригінальним фресковим живописом, написані давньоруськими та візантійськими живописцями між Хӏ-Хӏӏ сторіччями; у південно-західній вежі велика за розміром чудова сцена з давньоруського цирку, у північно-західній вежі сюжети в мисливському жанрі, поряд із цими зразками в софійських розписах трапляються дещо інші, що відповідають музично-поетичній тематиці.
Це лише кілька, навмання обрані - тепер вже, зовсім майже вицвіші від часу, з частково втраченими ділянками під час попередніх реставрацій, ранні поверхні фрескових творів Софії Київської можна з подивом роздивлятися годинами - сам факт перебування тут справляє надзвичайно велике враження.
Дивує своєю натхненною красою Софійська дзвіниця - вона розташована між Володимирською вулицею і Софійською площею і є знаковою спорудою, відомо, що її будівництво було розпочато на початку ХVӏӏӏ століття. За кілька кроків на захід від Софійського собору розташован двоповерховий Митрополичий дім; збудований у першій половині ХVӏӏӏ століття, відповідно до новітніх технічних умов, двоповерхова надійна споруда з мансардою представляла собою еволюційний зразок цивільних будинків, що були наявні на той час у Києві. Одночасно з цим, за особистим розпорядженням Київського митрополита 1746 році з метою забезпечення потреби для головного в'їзду в західній частині огорожі було влаштовано значного зовнішнього вигляду основну кам'яну браму, де відвідувачі входили через візерунчасті ковані ворота, розташовані дещо з відступом від вузького Георгіївського провулка, першопочатково призначеного для парадного входу, завдяки чому перед брамою утворився певний простір у вигляді трапеції, що звужував прохід від вулиці до воріт. Лінія фасаду має увігнутий вигляд, дві міцні арки зроблені дещо з уступами у поєднанні з гладкостовбурними колонами, розміщеними у глибоких нішах; відмінна особливість зовнішнього фасаду - це художньо орнаментований підвищений шатровий фронтон із завершенням у стилі декоративних ліпних рослинних орнаментів. Автором цієї прекрасної композиції є видатний архітектор І. Г. Шедель.
Праворуч від будинку Митрополита - Братський корпус - колишня будівля монастирських келій, далі на північ від собору - будинок Софійської бурси ХVӏӏӏ століття. Період будівництва Будинку митрополита датується 1722 роком; приблизно в цей самий час зводилася трапезна, південна в'їзна вежа і будівля Консисторії (ліворуч від південної в'їзної вежі), на що знадобилося більше ніж 30 років, щоб проєкт було повністю втілено в спорудах, які розкинулися уздовж трьох боків чотирикутної земельної ділянки.
З літописів було встановлено, що в усипальниці Софійського собору поховано князя Ярослава Володимировича Мудрого, який помер на 76 році життя в 1054 р., або близько того. Його прах спочиває у вражаючому біломармуровому шести тонному саркофазі, висічений з цільної брили світлого мармуру, має оздоблення різьбленим стилізованим рослинним орнаментом флори і фауни. Архітектурний історичний заповідник «Софія Київська» у будь-яку пору року приваблює до себе численних туристів.

  Київ - місто славних театральних традицій. На вулиці Володимирська, №50 знаходиться Національна сцена з розкішною залою найстарішого театру опери та балету з найкращими творами національної та світової опери - видовищно вражаючі постановки, які тут щороку відбуваються з вересня по червень, завжди оригінальні, вкрай різноманітні та виняткові за складом виконавців. Будь-яка нова прем'єра стає великою подією в оперному житті міста.
Сьогодні в репертуарі театру кілька значних і вельми успішних, що завоювали велике визнання, досить добре відомих оперних і балетних постановок захоплюють київську публіку і гостей міста - київське оперне мистецтво дає змогу насолодитися рідкісними виступами і обов'язкове до відвідування для великих шанувальників традиційної балетної класики.

   Від Володимирської вулиці можна пройти на Михайлівську площу. До числа найприкметніших місць, що знайомлять жителів і гостей міста з історичною архітектурою, належить Михайлівський Золотоверхий монастир, особливу історичну та архітектурну цінність представляє винятковий за своєю пишністю Михайлівський Золотоверхий собор, його датування відноситься до Хӏ століття. У внутрішньому, рясно декорованому просторі на стінах собору збереглися чудові справжні живописні композиції, написані пензлями давньоруських художників.
По ходу неспішного пересування в поле зору потрапляє масивна споруда міністерської будівлі, що є характерним зразком конструктивістського стилю тридцятих років. Від площі сходинки йдуть до фунікулера, що з'єднує верхню частину міста з Поштовою площею Подолу, набережною Дніпра і пасажирською станцією Дніпро.
Звідси вулицями старого міста можна неквапливо прогулятися до Софійської площі, в її центрі в точці перетину осей із трьох основних напрямків - Михайлівського та Софійського соборів і Володимирської вулиці - височіє пам'ятник встановлений на честь видатного українського полководця і державного діяча Богдана Хмельницького. Сидячи на здибленому коні в гетьманському вбранні, він пильно дивиться вдалину, немов оглядає перед битвою поле Берестецької битви, тримаючи в лівій руці натягнені поводдя, а в правій - гетьманську булаву. Проектуванням пам'ятника займався відомий на той час митець своєї справи, білорус за походженням скульптор Михайло Микешин. Сама ж скульптура вагою в 10 тонн була відлита у Петербурзі ливарниками заводу Берда, її висота 3,7 м., висота всього пам'ятника з гранітним п'єдесталом становить 10,85 метрів, урочисте відкриття відбулося 11 червня 1888 року.

   За кілька хвилин ходьби звідси на розі вулиць Ярославів Вал і Володимирська були закладені Золоті ворота, що замикали в ті часи місто Ярослав - складна масивна конструкція складалася з двох паралельних підпірних стін з перекриттями на другому ярусі, з'єднаних зверху склепінням, над яким у верхній частині височіли майданчики оборонного значення. Під час первісного будівництва для укріплювальної споруди було привезено різні матеріали, включно дубові колоди і дошки, самі ж ворота, як припускають, спочатку були окуті позолоченою міддю, цим почасти й пояснюється назва - Золоті - у ті часи слугували парадним в'їздом до міста Ярослава. У наступних століттях стародавня споруда зазнала руйнування, в наші дні тут можна побачити лише приблизно відтворену історичну копію Золотих воріт.
Зверніть увагу, буквально за кілька хвилин пішки від Золотих воріт вулицею Полупанова проходили стародавні міські укріплення, які простягалися до нинішньої Львівської площі; припускають, що до 1795 року тут знаходилися Львівські ворота. Від воріт укріплення йшли далі, крутими ярами урочища Кожум'яки та Гончари до з'єднання з «Володимировою грядою».
Тут починалася південна межа міста і проходила вздовж Хрещатинських схилів у напрямку до Малопідвальної вулиці, давайте трохи пройдемося до Майдану Незалежності - тут проходили кріпосні мури та стояли Печерські ворота, які слугували пропускним пунктом в оборонній системі стародавнього міста-фортеці.

   У північній частині Києва, на місці старої заплави Дніпра, між горою і берегом річки, знаходиться найдавніша частина міста - Поділ. Коли верхній Київ починав розбудовуватися, більшість заможних ремісників була зосереджена тут, на Подолі, основним заняттям, що збагачувало населення, було ремісниче. Джерелом процвітання і культури була торгівля, що дуже скоро призвело до виникнення найбільшого єдиного ремісничо-торговельного центру в Києві, де все життя було підпорядковане інтересам торгівлі. У торгові дні на ярмарках у районі Контрактової площі щоб обговорити свої справи зустрічалися купці і торговці, які їздили в ті часи в різних напрямках усією Європою - тут укладали контракти і договори, здійснювали вдалі оборудки і відбувалась добре організована оптова посередницька торгівля з широким колом товарів.
У 70-х роках минулого століття Поділ виявився найзначнішим місцем археологічних розкопок Києва з часів Стародавньої Русі.
Під час довготривалої археологічної діяльності, виявилося безліч предметів ремісничого промислу майстрів Давньоруської епохи. Багатство знахідок Стародавнього Подолу дійсно вражає. Дослідники розкопали сліди ковальського ремесла, каменерізного мистецтва, залізоробного промислу, фрагменти цілої системи зруйнованих глинобитних і гончарних печей, предмети скловарства, що вказує на високий рівень розвитку ремісничого виробництва з численними галузями на обширній території тогочасного, першопочатково виниклого Подолу.
Під час археологічних вишукувань у районі знаменитого подільського торжища було виявлено фрагменти таврованого глиняного посуду з клеймами подільських гончарних майстрів, вироби з глини, виготовлені на крузі, цінні мініатюрні фігурки з різьбленої слонової кістки, високо ціновані рідкісні монети візантійського карбування, печатки; будівельний камінь і землеробські знаряддя, залізні інструменти. Серед знахідок - грецькі амфори для зберігання вина, виригідно що йшло на продаж у стародавньому Подолі.
Ці надзвичайно важливі археологічні відкриття характеризують найрізноманітніші сторони подільської ремісничої справи. На підставі аналізу та історичної оцінки писемного літопису Патерика Києво-Печерської Лаври цей період вказуються як період поступового безперервного піднесення і плідного процвітання в тогочасному міжнародному торговельному промислі; в епоху Ярослава на Подолі знаходився великий осередок представників різних рас і національностей - сирійці, греки, євреї, вірмени, болгари, вихідці з країн східної Азії, купці з Італії, Польщі, Чехії - з абсолютно іншими культурними традиціями та своєю історією відігравали особливу роль в економічному й суспільному розвитку, який на той час досяг небувалого розквіту.
У стінових фрагментах дерев'яних споруд у заглибленій під підлогою ніші розкопали найбільш захопливі археологічні цінності, виготовлені умільцями свого часу.
Це збережені в невеликих кількостях заготовки необроблених рогів козуль, оленів, зокрема високоякісні різьблені вироби у вигляді чудових рукояток до холодної зброї, майстерно прикрашені низько рельєфним різьбленням із зображеннями тварин, оленя, коня, голови орла, собак, водоплавних птахів, птахів, що летять, тощо. Дослідники висловили припущення про знаходження тут майстерень з виготовлення та обробки предметів з кістки. Мало хто знає, саме тут у районі набережної Подолу, у нижньому шарі, було виявлено одну з рідкісних, напрочуд добре збережених і вельми значущих знахідок у вигляді поздовжньої чотирикутної срібної пластини, яка являла собою тонку, художньо орнаментовану роботу, інкрустовану золотим гербом Рюриковичів із князівським тризубом Володимира Святославовича.
У міру просування розкопок дослідниками виявлена невилика кількість розрізнених предметів у вигляді ювелірних горнів, глиняних тиглів, з великою визначеністю можна припустити про досить значний розвиток ювелірної справи. У частково збереженому підвалі серед дерев'яних предметів археологи відшукали кілька несподіваних знахідок, що мають величезну цінність і представляють більш важливе історичне значення. Це група виробів у вигляді розкішних поясних наборів з нанесеними на них клеймами подільського походження, включно з чудовими ливарними формами для лиття та прикрас на бойові пояси київських дружинників. По мірі проведення розкопок, на археологічних майданчиках було знайдено і збережено для майбутніх поколінь величезне число несподіваних знахідок, згідно з групою фахівців археологічної науки, розкопки дали багато конкретної інформації, яка свідчить про вельми значний розвиток ремісничого виробництва на стародавньому Подолі, який і сьогодні є невичерпною коморою для подальших археологічних розвідок.

   Давайте тепер від Контрактової площі не поспішаючи рушимо далі і пройдемося до Андріївського узвозу - він з'єднує Верхнє місто і Поділ. Милуючись добре збереженим первозданним виглядом кварталу, увага концентрується на Андріївській церкві. Її виразний силует ясно виділяється на навколишньому тлі, на Андріївському (Старо-Київському) пагорбі над Дніпром, у тому місці, де замикалися оборонні споруди стародавнього міста-фортеці та знаходилися Подільські ворота.
Датування зведення цієї найбільш визначної за красою пам'ятки Києва відноситься до 1753 року, проект здійснювався під керівництвом архітектора В.В. Растреллі.
Оскільки Андріївський узвіз належить до числа найбільш привабливих кварталів Києва, сюди завжди стікаються туристи. Разом з яскравими враженнями Андріївського узвозу з художніх галерей і ремісничих крамниць екскурсанти забирають із собою різні вироби майстрів декоративно-живописного мистецтва. Національний одяг, розписану в ручну кераміку, прикраси для дому, вироби з дерева; пропоновані тут полотна вирізняються великою різноманітністю, як за сюжетом, так і за композицією і можуть стати чудовим доповненням сучасного інтер'єру.
Мистецькі роботи сучасного живопису, що постійно змінюються й оновлюються, зробили Андріївський узвіз привабливим місцем для туристів та улюбленим місцем зустрічей мистецької інтелігенції.
Якщо у Вас є час для прогулянки, і Ви цікавитеся історією міста, у такому разі Вам варто відвідати музей Булкакова, що розташований у чудовому старовинному будинку, де він проживав тривалий час із сім'єю. Ви відразу впізнаєте цю будівлю за відлитим у бронзі пам'ятним барельєфом, встановленим на фасаді з портретом письменника.

   До Подолу примикає річковий порт, що дав початок тривалій діловій і торговельній діяльності стародавнього Подолу - він з'єднувався з Верхнім містом Боричевим взвозом. Нещодавно відреставрована історична будівля Річкового вокзалу забезпечує зручний доступ до річкового транспорту. У літню пору, особливо в тихі ясні вихідні дні, на Дніпрі є можливість вирушити на розважально-пізнавальну двогодинну панорамну прогулянку річкою на прогулянковому теплоході у складі екскурсійної групи, де туристи отримають певне уявлення про історію Києва. Під час екскурсії в захопливій формі гід викладає цікаву й докладну розповідь про визначні пам'ятки, повз які пропливає теплохід, - протяжність судноплавних трас Дніпра вздовж тих місць, де розкинулося місто, становить більше ніж 20 км. Відвідування цього місця буде надзвичайно захополюючим для тих, хто полюбляє різноманітне проведення часу, і водночас річкова прогулянка вздовж Дніпра дає певне уявлення про мальовничу дніпровську магістраль - саме собою це видовище, яке здатне справити незабутнє і приємне враження. На прогулянкових суднах створено досить пристойні умови, щоб можна було одночасно розважитися і відпочити, а поїздка була приємною і незабутньою. Але щоб повністю оцінити магію цих привабливих місць і помилуватися знаменитими краєвидами, потрібно походити ними вітрильном судном або на борту прогулянкового катера. Зазвичай, навігація починається з травня, і по вересень включно.

   Цікавою пам'яткою Києва є парк Володимирська гірка - це одне з найулюбленіших місць недільного відпочинку киян і гостей міста; сюди приходять подивитись на дніпровські далі, подихати свіжим, більш чистим повітрям і просто прогулятися. На тлі своєрідного рельєфу і багатої природи парку на нижній терасі, над Дніпром, з навколишнім тлом вражаюче контрастує бронзовий пам'ятник Київському князеві Володимиру Святославовичу вважається однією з найвизначніших міст Києва. Його погляд звернений у бік Дніпра, туди, де 988 році відбулося хрещення киян. Зі східного боку восьмигранного постаменту закріплено зовнішній фігурний барельєф «Хрещення Русі» з історичним гербом Києва.
Проектом займався ректор Петербурзької Академії мистецтв В.І. Демут-Малиновський, спільно з професором Академії мистецтв П.К. Клодтом; роботу з його відливання здійснювали ливарники заводу Берда в Петербурзі, її благополучно завершили 1853 році.

   Є й багато іншого, про що варто згадати: у Печерському районі міста на дуже величезної площі в 30 гектарів розташована відома постійно діюча виставка національного ботанічного саду імені М. М. Гришка. Сюди приходять для підвищення загального рівня знань про життя рослин і просто для задоволення - це одночасно і пізнавальний захід, і першокласна розвага. Сад відомий не лише як місце виняткової краси та розмаїття, а і як видатний центр садівництва. Базуючись на довголітньому досвіді, зусиллями закоханих у свою справу садівників тут культивуються рідкісні види рослин, у великій кількості виводять цінні та красиві нові різновиди, завезені з плином часу нові сорти насіння і всіляких рослин із різних куточків світу.
На величезній території відвідувачі побачать зібрання з тисячі видів різноманітних рідкісних та екзотичних рослин різних кліматичних зон, які ростуть як в оранжереях, так і у відкритому ґрунті, надають навколишньому ландшафту барвистого вигляду. У ботанічному саду імені М.М. Гришка представлено вражаючу колекцію дерев, всюду чудові розлогі експозиції різноманітних квітів, значна кількість обраних декоративних рідкісних кущів тутешнього різновиду, які вирощують упродовж багатьох десятиліть, не мають собі рівних.

   Перебування в Києві не обмежується лише відвідуванням музеїв. Теплими літніми днями, за сонячної погоди, тисячі киян заповнюють мальовничо розташований посередині Дніпра добре відомий Труханів острів, що є однією з найпопулярніших і найзахопливіших природних пам'яток Києва. Тут більш ширші зелені масиви та сприятливіші можливості для розваг і літнього відпочинку. Для відвідувачів Труханового острова передбачаються по-сучасному обладнані павільйони, для любителів активних розваг - човнові станції з парком веслових човнів, доступні всім охочим водні мотоцикли, байдарки, спортивні майданчики з тренажерами, корти для великого і настільного тенісу. Утримувані у великому порядку цілком пристойні широкі відкриті простори, численні алеї, доріжки для прогулянок, зони для пікніків щорічно приваблюють тисячі киян. Місцевість тут чудова! У купальний сезон, особливо у піковий час літніх відпусток сюди наїжджають усі ті, хто прагне приємно і нестандартно провести вихідний літній день біля води на сонечку просто неба, на лоні гарної природи, у дуже спокійній і сприятливій для відпочинку атмосфері.

   Київ не тільки місто процвітаючих театрів, опери, балету і мистецтва. 1908 року в Києві було засновано один із найбільших і найстаріших зоологічних центрів країни. Його створенню значною мірою сприяло загальноміське добровільне зоологічне співтовариство, членами якого було вузьке коло видатних представників природничих наук, місцевої шанованої інтелігенції та знатних людей міста.
Спочатку зібрані нечисленні дикі тварини розміщувалися в спеціально обладнаних вольєрах на території ботанічного саду, за п'ять років міською владою було розглянуто питання про Зоологічний парк та ухвалено рішення про виділення земельної ділянки на новому місці за межею міста в просторі Шулявських пусток, що на той час було вельми важливим; рішення мало сприятливий вплив і принесло неоціненну користь для отримання потомства та подальшого свого розвитку.
Сьогодні тут спеціалізований постійно діючий зоологічний комплекс нового типу, де утримуються представники тваринного світу з континентів, у його вольєрах налічується понад 3200 звірів і птахів.
Відвідування зоологічного парку в Києві завжди приємний сюрприз - особливо цікаво тут дітям, вони з подивом і крайнім захопленням спостерігають за мешканцями африканських тропіків - слони, леви, чарівні жирафи, тигри, горили, бегемоти, крокодили, соколи, грифи, орли, яструби - цікаве видовище і для дітей, і для дорослих.

   Міцне місце в історії Київа посідає найкрасивіша магістраль - бульвар Тараса Шевченка - обсаджений двома рядами тополів уздовж зелених алей починається від Бессарабської площі, - його загальна протяжність  становить 4.5 км. На бульварі Шевченка в будинку номер дванадцять, в історичній будівлі ХӏХ століття міститься музей Шевченка (м. Театральна). Музей існує з 1949 року. В основі цієї експозиції представлена чудова, і багато в чому унікальна історична колекція, поетичні збірки, художній живопис, зібрання літературних творів; кожен експозиційний відділ сам по собі являє мініатюрну виставку, що відображає той чи інший період життя поета, і, в міру того, як відвідувачі, послідовно переходять від стенду до стенду, можна отримати широке і повне уявлення про Шевченківську творчість.
В експозиційних відділах музею відвідувачі зможуть побачити не лише літературні твори, а також предмети образотворчого мистецтва, подивляться на видатні малюнки митця та поета.
Шевченко був завзятим художником і полюбляв писати пейзажі, окрім полотен, стенди оточені особистими предметами поета, у залах виставлені для огляду також копії портретів Шевченка.
У будівлі музею експонуються справжні оригінальні офортні полотна за тематикою «Мальовнича Україна», розділ привертає увагу наочністю представлених тут дуже різних за змістом полотен, написаних між 1841-1844 роками; на огляд виставлено одну з найвизначніших за красою мальовничих добірок, що охоплює шість творчих робіт під назвами: «Видубицький монастир у Києві» (1841), «Казка» (1884), «Свати» (1844), «Судна рада» (1844), «У Києві» (1844), «Дари в Чигрині 1649 року» (1844).
Шевченко любив малювати, віддаючи цьому заняттю багато свого часу, його талант знайшов свій прояв у зібранні акварелей пейзажного живопису під назвами: «Чигрин із Суботівського шляху» (1845), «Церква Покрови у Переяслові», дещо згодом живописець створює «Дім І.П. Котляревського в Полтаві» (1845), цього ж року з'являється «Воздвиженський монастир в Полтаві», приблизно в цьому ж інтервалі часу пишеться приголомшлива за композицією акварель «Костел у Києві» - цей район Києва часто зображувався на полотнах художника Шевченка.
Наступна зала приводить ще до одного розділу, що становить основу виставки, серед представлених творів відвідувач може ознайомитися зі справжнім скарбом музею, який належить до найвидатнішої колекції та складається з п'яти безцінних видань «Кобзаря» з написаними від руки дарчими написами, що були випущені у 1860 році. На додачу до експозиції є розділ, де під час огляду відвідувач побачить кілька рідкісних видань і рукописи Шевченківських творів, такі як поема «Гайдамаки», що вперше були опубліковані 1841 році, «Трійця» (1843), «Букварем південноруським» (1861).
У додатковому розділі серед експонатів є предмети особливого інтересу: видання празького, петербурзького, женевського та львівського «Кобзаря», який здобув міжнародну популярність і виданий невеликими накладами кількома мовами народів світу. Деякі з них збереглися в нечисленних екземплярах. Поряд з іншими, відвідувачі можуть бачити цікаву колекцію малюнків, під назвами: «Аскольдова могила» (1841), серед інших – «Васильківський форт у Києві» (1846) написані між 1845-1847 роками.
Шевченківські експозиції розміщуються в різних музеях міста. Приміром, єдина у своєму роді, так звана чинна літературно-меморіальна філія музею, тісно пов'язана з життям Шевченка, посідає особливе становище, філія розташована по вулиці Вишгородська, №5. У цій історичній будівлі поет проживав певний час у проміжку кінця сорокових - робочий кабінет Шевченка знаходився в кімнаті з вікнами на вулицю.
Перебуваючи в цей період на службі Археографічної комісії при канцелярії київського генерал-губернатора, Шевченко займався дослідницькою діяльністью, що супроводжувалась поїздками Київщиною, Полтавщиною, Чернігівщиною; зупиняючись у різних місцях, поет збирав оригінальні народні пісні, місцеві звичаї, створював попередні начерки історичних архітектурних пам'яток, тонко описував природу рідного краю. Тепер цей невеличкий будинок перетворився на одну з філій музею Шевченка.
У постійно працюючих філіях музеїв зібрано все воєдино що пов'язано із життям письменника. До відома відвідувачів, екскурсанти можуть пройтися експозиційними залами з екскурсією, яка триває від півтори до двох годин, та оглянути найзнаменитіші експонати в супроводі гіда-екскурсовода. Екскурсія включає відвідування музею та двох філій (провулок Шевченка, №8А).
З ім'ям геніального поета і художника нерозривно пов'язана історія Києва. Навпроти Державного університету (вул. Володимирська, №60) у парку Шевченка встановлено до 125-річчя від дня народження бронзову статую великому Кобзареві заввишки 7.3 метри з викарбуваними на гранітному п'єдесталі хвилюючими рядками з безсмертного «Заповіту».

   Величезний інтерес для мешканців Києва, туристів та екскурсантів представляє один із найбільших музеїв України народної архітектури та побуту - ідеальне місце для недільних прогулянок просто неба. Його експозиція займає центральну частину величного амфітеатру, створеного навколишніми висотами в мальовничих околицях Голосіївського лісу. З травня по вересень тут є можливість провести свій вільний час у заміській прогулянці з оглядом стародавніх пам'яток дерев'яної архітектури XV-XVӏӏӏ століть. Більш ніж за половину століття етнографами музею мало-по-малу було зібрано багату історичну колекцію, чудово представлену цілою низкою предметів декоративно-ужиткового та народного мистецтва, де яскраво відображено традиційне уявлення народу про красу, творчу фантазію, індивідуальну манеру виконання - під час відвідування музею відвідувач ніби гортає сторінки історії, що сягають минулих століть.
Особливого колориту парку надають борошномельні вітряки - підносячись у західній частині природним монументом, експозиція є знаковою спорудою хліборобної України, водночас і символом музею. Навколо узвишшя, на віддалі одне від одного у квітучих садах лежать відносно непогано збережені села хутори: Середньої Наддніпрянщини, Полісся, Поділля, Полтавщини, Слобожанщини, Карпат і Волині; відомі своїми мальовничими ландшафтами, оперезані долиною, яка проходить через селище Пирогово аж до Дніпра; завдяки вдалому поєднанню чудової природи, багатства й пишноти різноманітних архітектурних стилів мають свій неповторний, ні з чим непорівнянний вигляд.

До більш значущих пам'яток столиці належить Києво - Печерська лавра

 На високих мальовничих пагорбах правого берега Дніпра в Печерському районі столиці знаходиться Києво-Печерський історико-культурний заповідник - він розділений на три частини і являє собою найбільший комплекс, що сполучається між собою різночасовими культовими будівлями, які створювалися протягом десяти століть - на північному пагорбі стоїть Верхня лавра, на південному пагорбі - ансамбль Дальніх печер, у улоговині - Ближні печери.
Історію його заснування пов'язують з постаттю преподобного Антонія, який після перебування в Афінах близько 1150 р. від Р.Х. (дата може бути лише дуже приблизною) прибув до Києва і, як припускають, оселився в сирих монастирських келіях, виритих жителями в давні часи.
Загалом тут розосереджені понад вісімдесят будівель. Ознайомитися з їхнім розташуванням можна шляхом неспішної прогулянки, це дасть змогу скласти більш пов'язане уявлення про розвиток лаври, охоплюючи період від найдавніших часів, часів середньовіччя Києва і до останніх століть.
Центром архітектурного комплексу обителі є вельми і вельми, значна споруда Лаврської дзвіниці, що являє собою восьмигранну, поступово звужуючуюся догори чотирьох ярусну вежу заввишки 96 метрів з позолоченим куполом. Усередині дзвіниці розташовані сходові марші, що ведуть на 22 метровий видовий майданчик четвертого ярусу. Підніміться сюди і огляньте з висоти всю незвичайну панораму прекрасного оточення - рідкісне поєднання природних умов з історичною величчю надає цьому місцю особливої чарівності. Автором проєктування цієї складної споруди є майстер палатної та кам'яної справи Йоганн Готфрід Шедель. Споруду звели між 1731-1744 роками.

Однією з найбільш значних пам'яток обителі є Успенський собор. Історія його зведення сягає від 1047 року. Прикрашена розписами прославлених на той час живописців споруда Успенського собору, не зберегла свого первісного вигляду, зовнішнє і внутрішнє архітектурне оздоблення було частково зруйноване під час німецької окупації у 1941 році. Нестача коштів і труднощі, пов'язані з відновленням, затягнулись на десятиліття. Споруда собору відбудована і ретельно відновлена майже заново. Проведені реставраційні роботи виділяються великою кількістю декору у внутрішньому просторі.
Якщо наш приїжджий продовжить свою прогулянку, йому зустрінуться чудові цивільні споруди, зведені між ХV-XVӏ-ХVӏӏӏ ст. так звані келії соборних старців, у східній частині головної площі, за Успенським собором колишній будинок друкарні, замикає ансамбль розташований дещо осторонь Ковніровський корпус, названий на честь українського майстра Степана Дем'яновича Ковніра. У цій великій чудовій будівлі нині розміщується експозиція історичних цінностей України.
Після офіційного відкриття 1969 року, через свою рідкісність і цінність експонованих предметів музей дуже скоро перетворився на національну скарбницю з цілою низкою великих колекцій найрізноманітнішого роду.
У музейних фондах зберігаються національні зібрання старожитностей, етнографічні матеріали, гравюри, малюнкі, написані на пергаменті слов'янські рукописи, чудового виготовлення дорогоцінні парчеві тканини, золоті прикраси зі скіфських поховань, різноманітні вироби та численні предмети матеріальної культури, які містять у собі найбагатшу інформацію про культурні і мистецькі досягнення старовинних майстрів Давньо-Київської Русі.
У спеціалізованому рукописному фонді музею є рукописні першодруки українського видання Федорова, обтягнуті шкірою з зав'язками і стародруками зі стародрукарськими клеймами, випущені у 1574 року у Львові, в доброму стані і без великих ушкоджень рукописний «Патерик Печерський», найвищого художнього рівня першодрук «Пересопницьке Євангеліє» середини XV сторіччя - один із найпрекрасніших зразків книгодрукування; неоціненний внесок у розвиток книгодрукування в Україні зробив Іван Федоров, за життя його вважали видатним друкарем, його пам'яті було віддано данину найбільшої пошани, у Львові за Домініканським собором встановлено пам'ятник Івану Федорову.
Провівши в Печерській Лаврі одну-дві години, відвудувач зазвичай вражен тим, що тут побачив. Особливий інтерес для поціновувачів образотворчого мистецтва викликає група експонатів станкового живопису, представлена експозиція дає змогу ознайомитися з безцінними джерелами історичних знань, творіннями старих майстрів, з такими визначними полотнами, як «Зішестя в пекло», «Свята Параскева», «Втеча до Єгипту». Музей знаменитий не тільки живописом, незвичайне враження справляють численні предмети домашнього вжитку, що дають можливість отримати наочну картину укладу життя тієї епохи. Це улюблені місця для знавців і цінителів мистецтва.
У південно-східній частині заповідника на тлі мальовничої природи гарно вирізняється значні історичні пам'ятки ХVӏӏ-ХVӏӏӏ ст.; розташовані на невеликій відстані одна від одної три церкви: Аннозачатіївська (1679 р.), Хрестовоздвиженська, Різдва Пресвятої Богородиці, дві дзвіниці; тут зосереджені численні монастирські споруди, що розміщені над Ближніми та Далекими печерами.

   Під час вивчення частини старого міського центру увагу привертає Церква Спаса на Берестові. Як припускають, церкву збудовано ще на початку Хӏӏ століття, під час відбудови палацу на Берестові в 1096 році. Упродовж віків церкву неодноразово добудовували й перебудовували; унаслідок проведення попередніх ремонтних і реставраційних робіт у церкві Спаса на Берестові, були втрачені верхні шари тиньку з ранніми мистецькими поверхнями кольорового фрескового живопису.
Імовірно між 1157 - 1158 роками тут був похований київський князь, засновник Москви - Юрій Володимирович Долгорукий.
Упродовж Хӏӏ ст. ця церква слугувала усипальницею київських князів із династії Мономаха і, вочевидь, була збудована коштом князя Володимира.

   Загадкове минуле Києва представляє інтерес для кожного екскурсанта різного віку, вивчити і багато чого пізнати допоможе екскурсія до Видубицького монастиря. Це величезна споруда, заснована в Хӏ столітті у мальовничій горбистій місцевості на південному сході від граду князя Ярослава, біля переправи через Дніпро, яке очолював в той час київський князь Всеволод Ярославович. Ті, хто приїжджають сюди, можуть дізнатися в цих місцях дуже цікаву історію про виникнення церкви; переказ свідчить, що неподалік біля берегів Дніпра було знайдено язичницького ідола Перуна (Видибай), кинутого в річку під час Хрещення Русі, саме через цю події місцину і почали називати Видубичі, звідси й Видубицький монастир. Його заснування відноситься до 1070 року.
Дещо пізніше сином князя Ярослава, Всеволодом на території монастиря був закладений Михайлівський собор, будівництво якого було закінчено в 1088 році. Цє є найстаріша споруда в монастирі, від якої збереглася тільки західна частина, східна частина обвалилася між XV-XVӏ
століттями, головною причиною обвалення стала дія зсувів дніпровських схилів. Під час відновлень і подальших переробок собор зазнав великих змін.
Наприкінці XVӏӏ і на початку XVӏӏӏ століть забудовувалася територія Видубицького монастиря. Тут було споруджено цікаву за архітектурою споруду - триярусну цегляну дзвіницю.
У плані перші два її поверхи квадратні, а третій - восьмикутний. На фасадах розташовані круглі вікна з пілястрами і карнизами складного профілю, завершує дзвіницю восьмигранний купол, із декоративним ліхтарем і шпилем (м. Видубичі, вул. Видубицька, №40).

Ви познайомилися (поверхово) зі столицею України - Києвом, але Ваша подорож не закінчилася.

Карпати - як це може бути захоплююче ! 

Оспівані поетами і музикантами, овіяні безліччю легенд і переказів, гори Українських Карпат - справжній рай для мандрівників - розмаїття того, що тут можна побачити, надзвичайно велике ! На гостей чекають не тільки численні туристські бази, готелі, пансіонати і курорти, а й красоти, створені природою, - гірські ландшафти, національні парки, біосферні заповідні зони, численні річки, мальовничі озера, водоспади, - не тільки безліч можливостей для розваг, чудові напої і страви, а й щира гостинність і дружня атмосфера.
Карпати простягаються в межах семи країн: від Румунії проходять через Україну, Польщу, Словаччину, Угорщину до Чеської Республіки та Австрії - найвищою вершиною Карпат є гора Герлах (2.665 м) - розташована у Високих Татрах західних Карпатських гір Словаччини. Українські Карпати у відсотковому співвідношенні займають площу трохи більшу (11%) і поділяються на західні, східні та південні.
Північно-східною межею області є Головний хребет Українських Карпат, туди входять; у західній його частині Бескидський хребет із найвищою горою Пікуй (1.405 м); на сході - система гірських хребтів Ґорґани з найвищою точкою Сивуля (1. 818 м); розташовані на території Івано-Франківської області, на сході величний хребет Чорногірського масиву з найвищою вершиною - Говерлою (2.061 м) є однією з визначних пам'яток України.
П'ять перевалів через Головний хребет пов'язують Закарпаття з іншими областями України; Ужоцький (889 м); Торунський (941 м); Верецький (845 м); Воловецький (1.014 м); Яблунецький (913 м).
На південь від Головного хребта, паралельно до нього, простяглася центральна група хребтів - Полонинські гори, зона полонин - являють собою дещо іншу картину обширного плоскогір'я альпійських луків, більша частина нагірних поверхонь із нечисленною рослинністю і вільні від лісів - Полонини.
На північному заході височіє масив полонини Рівна (Руна 1.142 м); у центрі на Полонинському хребті гірський масив Боржава - Полонини (висота до 1.679 м); на південному сході - двоголова гора Близниця (1.883 м). До Полонинських гір належить і велика частина потужної системи середньовисокого Чорногірського масиву.
На південь від субальпійського поясу Чорногір'я дещо відокремлено розташований Рахівський гірський масив - належить до найстарішої частини Карпат - найцінніші природні багатства гірського краю - Гуцульські Альпи з найбільш найвищою точкою горою Піп Іван (2.021 м).
Найпівденніша група хребтів має вулканічне походження. У їхній західній частині височіє Попричний Верх (1000 м); у центрі, між річками Ужем і Латорицею, - масив Синяк, де височіють вершини Антоловецька Поляна (971 м), Маковиця (973 м), та Обавський Камінь (1.007 м). У межиріччі Латориці та Боржави знаходиться Великий Діл (1.080 м); далі на південному сході численні гори з покладами вулканічних порід вулканічного походження, відомі як Край вулканічних Карпат, що виходять за межі України.

  Для всіх, кто цікавиться історією,  пропонується здійснити єкскурсійні поїздки Волинью, розширити пізнання, почути розповіді про минуле, стикнутися з пам'ятками стародавньої архітектури. У цьому краї куди б не поїхав, скрізь є, не тільки що подивитися, а й також ціла низка інших найрізноманітніших занять, багато цікавих знайомств, і, сподіваємося, незабутніх вражень.

   Волинь поділяється на дві частини - північну і південну. Між ними проходить межа приблизно по лінії Володимир-Волинський - Корець; на північ тягнеться Волинське Полісся, смуга на південь - це так звана істинна Волинь, багата пам'ятками культури, унікальними природними ландшафтами, особливо там, де пролягає ланцюг Кременецьких гір.

Місто Луцьк

 У північно-західній частині України розташоване одне з найстаріших міст - Луцьк (історична столиця Волині), саме з цього міста, що має дуже давню історію, найкраще починати знайомство з Волинню та її історичними пам'ятками. Перші згадки про місто зустрічаються у літописі під 1085 роком, за ті часи Луцьк входив до складу Київської держави, а згодом був однією з околичних фортець Галицько-Волинської Русі і називався Великий Лучеськ. Після правління галицько-волинського князя Лева Юрійовича у 1323 році місто перейшло під владу литовського князя Люборта, сина литовського князя Гедеміна.
За роки його правління (1335 - 1385) місто перетворилося на друге за своїм значенням після Вільни (Вільнюс) місто в Литовському князівстві. Це місце стало широко відомим або навіть знаменитим завдяки величезній кам'яній споруді, що збереглася з часів епохи шляхетських завоювань; з метою захисту від нападу Люборт побудував оборонну систему військового призначення, яка складалася з поясу високих масивних стін, укріплених чотирикутними трьома ярусними баштами, що надало місту дещо суворого і неприступного вигляду.
Ви зможете скласти більш точне уявлення про Луцьк, відвідавши монастир домініканців XVӏӏӏ століття, монастир тринітаріїв, що належить до 1729 року, монастир шариток XVӏӏӏ століття, монастир бригіток 1624 року, монастир Василіанів (Василіанівський, Василіан) заснований у 1647 році, ну, і, звісно, варто побачити найціннішу архітектурну та історичну пам'ятку - Кафедральний костел Св. Апостолів Петра і Павла, зведений разом із монастирем єзуїтів у 1616-1640 роках за проектом Д. Бріано займають особливе місце в історії міста.

Місто   Берестечко 

На південь від Луцька, на річці Стир, у тихому невибагливому куточку Малого Полісся, у Радзивилівському районі, за 20 км., від залізничної станції Горохів знаходиться місто Берестечко. Для мандрівника поїздка до Берестечка, це дещо більше, ніж просто екскурсія – вона знайомить з легендарним місцем України заснованим у 1546 році, які обезсмертив у своїх віршах поет Т.Г. Шевченко «Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле» та «За байраком байрак».
В їхню основу лягла військова битва від 18-30 червня 1651 року, що відбувалася на полях між селами Солонів і Пляшева на півночі, островом на сході та Митницею між військом польського короля Яна Казимира і козацькими полками Богдана Хмельницького - ця невеличка історична місцина з'явилася полем однієї з найвизначніших героїчних битв, оспіваної в усних переказах, піснях і народних легендах.
За кілька кілометрів на схід на острові Журавлиха, в заплаві лівого берега Пляшівки, знаходиться священне місце знаменитої Берестецької битви з похованнями воїнів Богдана Хмельницького. Тисячі туристів щороку приїжджають в історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», щоб відвідати відомий музей за назвою «Козацькі могили».
Улаштовувачі музею розмістили в семи залах кілька інформаційних стендів і виставкових вітрин, де представлені зразки озброєння; предмети козацького побуту, військові обладунки польських шляхтичів. Відвідувачі побачать кремінні рушниці, ядра, пістолі, козацькі мушкети, ножі, шаблі, карбованці, бойові сокири та інші трофеї, підняті на полях битв.
У період літніх відпусток місце завжди користується популярністю. Музей «Козацькі могили» залучають групи екскурсантів із найближчих сіл і міст, скористайтеся можливістю тут побувати, щойно трапиться така нагода.
У Берестечку можна оглянути: костел Троїцький костел 1733 року, напівзруйновану синагогу кінця ХVӏӏӏ століття у стилі пізнього бароко, каплицю Св. Текли ХVӏӏӏ століття, у західній частині міста на пагорбі височить дещо незвичний обеліск, споруджений після 1631 року на могилі князя Олександра Пронського.

Місто Володимир - Волинський 

 За 77 км. на північний захід від Луцька, на річці Луга (приток Західного Бугу) розташоване місто Володимир-Волинський, засноване наприкінці X століття київським князем Володимиром. У 1199 році місто стало стародавньою столицею Галицько-Волинського князівства, будучи одним із центрів давньоукраїнської писемності, тут було укладено Галицько-Волинський літопис Хӏӏӏ-ХӏV століть.
Однією з найцінніших архітектурних пам'яток міста є Успенський собор, Мстиславівський храм, збудований у 1157-1160 роках за часів князювання Мстислава Мстиславовича. Із пам'яток архітектури тут зберігся костел 1752 року Св. Іокима і Анни, розташований на колишній площі Ринок, та Василівська церква ХӏV століття

Селище Колодяжне
 
 У селищі Колодяжне, Ковельський район, за 8 км. від залізничної станції Ковель, запропонують оглянути Колодяжнинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки (1949 р.), щоліта сюди приїжджають сотні екскурсантів із різних областей України.
У 1893 - 1907 роках тут жила видатна українська письменниця Леся Українка. Чудова природа, багатий фольклор сприятливо вплинув на розвиток таланту письменниці, що знайшло відображення в багатьох поетичних, прозових і драматичних творах поетеси. На матеріалі волинських легенд і народних переказів створена відома драма Лесі Українки – «Лісова пісня».

Селище Зимно 
 
У селищі Зимно, що розташоване на лівому березі річки Луг, у Володимиро-Волинському районі, за 5 км. від Володимира-Волинського та за 7 км. від залізничної станції Володимиро-Волинський знаходиться одна з головних святинь Волині - Святогірський Успенський монастир. Згідно з переказами, його засновником є Володимир Святославович, у 1001 році тут було зведено храм на честь Пречистої Богоматері. У Зимненській обителі зберігається чудотворний образ Пресвятої Богородиці та багато ікон із частинками святих мощей: рівноапостольного князя Володимира, святителя і чудотворця Миколая, преподобного Серафима Саровського, преподобного Варлаама Печерського, святої праведної діви Іуліанії, княгині Ольшанської. Не далеко від храму є підземні печери, де черниці спорудили храм Св. Варлаама.

 Місто  Олика 

 Місто Олика розташоване в Ківерцівському районі на річці Путилівка за 30 км. на схід від Луцька. Перша згадка про місто датується 1149 роком в Іпатіївському літописі. Основні історичні пам'ятки зосереджені навколо простору старого міського майдану, найвидатніший із них, мабуть, Троїцький костел, зведений у 1635 - 1640 роках коштом князя Альбрехта Радзивілла. Серед інших визначних пам'яток можна оглянути стародавній храм 1550 року, відвідати церкву Стрітення Господнього 1784 р., побачити фортечний замок 1554 року Миколи Радзивілла «Чорного». Серед великого міського ландшафту, де можна гуляти парками та відкритими мсцями особливу увагу привиртають залишки бастіону, збудованого у незвичній довгастій формі з системою бойових амбразур був одним із найбільших і найцікавіших укріплень, які використовували під час боїв у 1591 - 1648 роках; оборонна споруда давала змогу вести вогонь одночасно з кількох бійниць, вражаючи будь-яку точку місцевості на відстані до ста метрів перед фортецею, що робило її неприступною для ворога протягом довгих років. Перебуваючи тут, досить кинути лише побіжний погляд, і біля замку можна помітити величезну споруду, що підноситься, - костел колегіату Св. Трійці, зведений у 1635-1640 роках за проектом італійських архітекторів Б. Моллі та Я. Маліверн. На фасаді виділяються скульптури Св. Петра і Павла, Св. Войцеха і Св. Станіслава роботи майстра М. Ерлінберга. Зовсім поруч розташований костел Св. Петра і Павла XV століття
  
 З роками, вибір місць, куди можна поїхати з ознайомчою поїздкою, стає дедалі ширшим. У містах, туристичних місцевостях, лікувальних курортах надають все нові й нові, добре організовані, найрізноманітніші розважально-пізнавальні туристські програми, захоплюючі заходи та безліч інших послуг, на які завжди є великий попит.

    Ми прагнемо, щоб кожен турист знав про наявні можливості що особливо важливо для людей, які потребують такої інформації: надалі це допоможе  зробити остаточний вибір, без затримки визначити цікавий напрямок, не витрачаючи даремно дорогоцінний час спланувати найбільш підходящий маршрут.